ЮРКОМФОРТ : 044-272-04-67 | 097-276-86-73 | 097-485-34-34

• Загальні положення

1.1. Інструкція розроблена на підставі Законодавства України по охороні праці та правил пожежної безпеки в Україні і являється нормативним документом в межах підприємства.
Особи, що порушили вимоги даної інструкції, несуть персональну відповідальність в установленому Законом порядку: дисциплінарну, матеріальну або карну – в залежності від наслідків спричинених порушенням.
1.2. Виконання робіт із застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин відноситься до шкідливих і до робіт з підвищеною небезпекою.
1.3. До виконання робіт із застосуванням пожежонебезпечних і шкідливих речовин допускаються особи, не молодші 18 років і які пройшли:

• навчання по спеціальностях в закладах освіти;
• медичний огляд;
• вступний інструктаж;
• інструктаж на робочому місці;
• попереднє навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Перевірка знань з питань охорони праці: проводиться комісією один раз на 12 місяців.
Періодичні медичні огляди проводяться в терміни визначені Мінздравом України.
1.4. Робітники, зайняті на роботах із застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин, зобов¢язані:

• знати гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони;;
• знати клас небезпеки застосовуваних матеріалів і міри дотримання обережності в залежності від цього;
• уміти надавати першу допомогу потерпілим від впливу шкідливих речовин;
• дотримуватись правил особистої гігієни;
• знати і дотримуватись правил пожежної небезпеки і виробничої санітарії.

1.5. Робітники, що виконують роботи з застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин, повинні користуватися спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального і колективного захисту відповідно до характеру виконуваної роботи.
При одержанні засобів індивідуального захисту робітники повинні бути проінструктовані майстром (виконробом) про порядок користування і догляду за ними.
1.6. Для попередження захворювань шкірних покривів від впливу шкідливих речовин виконроб повинен безкоштовно забезпечувати робітників захисними і профілактичними мазями (пастами).
Застосовувані у виробництві матеріали, у тому числі імпортні, що вміщують та виділяють шкідливі речовини (лакофарбові матеріали, розчинники, розріджувачі й ін.), повинні відповідати державним стандартам або технічним умовам, мати аналітичний паспорт і інструкції про заходи безпеки.
1.7. Імпортні лакофарбові матеріали повинні мати вказівки фірми про умови застосування, про заходи безпеки і засоби індивідуального і колективного захисту.
При невиконанні однієї з перерахованих умов забороняється застосовувати імпортні лакофарбові матеріали.
1.8. Застосування лакофарбових матеріалів і розчинників вітчизняного виробництва (а також країн СНД), що не мають паспорта, допускається тільки з дозволу органів санітарного нагляду.
1.9. На кожній бочці, бідоні, банці й іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником, мастикою й ін. повинна бути наклейка (бирка) з точною назвою цих матеріалів, а для матеріалів, що містять свинець, також його процентний склад.
1.10. Забороняється застосовувати лакофарбові склади, що містять свинець, ароматичні вуглеводні, а також лакофарбові матеріали (поверхлорвінілові, стірольні, споксидні, фенольні) у закритих не провітрюваних приміщеннях обсягом менш 100 м3 без примусової вентиляції і застосування засобів індивідуального захисту.
1.11. Не допускається застосування лакофарбових матеріалів, що містять свинець, при фарбуванні ручним пневматичним розпиленням усередині ємкостей і судин.
1.12. Відходи, що містять свинцеві епоксидні і інші лакофарбові матеріали варто збирати в спеціальну закриту ємність для утилізації і нейтралізації в місцях, відведених органами санітарного нагляду.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Для зниження рівня впливу шкідливих речовин необхідно застосовувати наступні засоби індивідуального захисту:

• для захисту органів дихання від пилу, що утворюється при теплоізоляційних роботах – застосовувати респіратори фільтруючої дії ШБ-1 “Пелюсток-200”, “Пелюсток-40, “Пелюсток-5”;;
• при нанесенні фарбувальних складів ручним і механізованим способом за допомогою пістолетів-фарбороспилювачів застосовувати засоби, що перешкоджають вдиханню парів органічних і інших розчинників.

До них відносяться:

• універсальний респіратор РУ-6ОМ-А, респіратор РПГ-67А, шланговий дихальний апарат РМП-62, шланговий протигаз ПШ-1; ПШ-2;
• для захисту очей від пилу і крапель фарбувального складу ізолювальники повинні застосовувати окуляри закритого типу ЗП2-84 і ЗП3-84, ЗП1-90, напівмаски, що прикривають обличчя і шию;
• для захисту шкіри рук від дії фарбувального складу і розчинників слід в окремих випадках користуватися рукавичками гумовими технічними типу А. Особам з підвищеною пітливістю рук рекомендується перед надяганням рукавичок припудрити шкіру. Поряд з рукавичками робітники повинні користуватися захисними мазями і пастами, приведеними в додатку № 1, що рекомендується.

2.2. При використанні пожежонебезпечних і шкідливих речовин варто дотримуватися заходів безпеки, приведеними в обов’язковому додатку №2.
2.3. До початку роботи одержати від майстра (виконроба) завдання й інструктаж про безпечні методи виконання дорученої роботи.
2.4. Оглянути робоче місце, підготувати до роботи інструменти, пристосування, одержати на складі матеріали в кількості змінної потреби.
2.5. Переконатися в справності інвентарних засобів риштувань.
2.6. Перевірити на робочому місці справність установок примусової чи наявність природної вентиляції, джерел штучного освітлення, наявність первинних засобів пожежогасіння.
2.7. При вході в приміщення, де виконуються роботи з застосуванням пожежонебезпечних і шкідливих речовин, установити попереджуючі знаки.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Усі роботи усередині приміщення з застосуванням пожежонебезпечних чи шкідливих речовин варто виконувати при відкритих вікнах чи примусовій вентиляції.
3.2. У місцях застосування лакофарбових матеріалів і складів, що утворюють вибухонебезпечні пари, не допускаються дії з застосуванням вогню та іскроутворення, Електропроводка в цих місцях повинна бути знеструмлена чи виконана у вибухобезпечному виконанні.
3.3. Нанесення фарбувальних складів, що містять шкідливі речовини, починати з місць, найбільш віддалених від виходів із приміщення, улітку при відкритих вікнах, узимку – відкритих кватирках чи при працюючій вентиляції.
3.4. Фарбувальні, антикорозійні й інші роботи усередині ємкостей робити тільки при наявності примусової вентиляції ланкою з трьох чоловік (з них двоє що страхують), при наявності наряд-допуску.
3.5. При роботі з лугами і кислотами необхідно дотримуватися особливої обережності:

• щоб уникнути нещасних випадків тару з кислотами і лугами переміщати спеціальними пристосуваннями;
• переносити наповнені сулії тільки вдвох на спеціальних носилках.

3.6. Кам¢яновугільний лак, алюмінієва пудра, розчинники вогненебезпечні, тому їх варто зберігати на робочих місцях відповідно до встановлених протипожежних норм. Гасити алюмінієву пудру, що зайнялася, слід азбестовими чи сукняними повстинами, сухим піском. Забороняється гасити палаючу алюмінієву пудру водою.
3.7. При роботі з різними видами холодних і напівхолодних мастик, застосовуваних при фарбувальній чи обклеювальній гідроізоляції необхідно виконувати при фарбувальній чи обклеювальній гідроізоляції необхідно виконувати наступні вимоги:

• у приміщеннях, де проводяться роботи з мастиками, не повинні знаходитися сторонні особи чи виконуватися які-небудь інші роботи;
• щоб уникнути вибуху чи пожежі забороняється курити і користуватися відкритим вогнем.

3.8. Тара, у якій знаходяться лакофарбові матеріали, повинна бути справною, щільно закривається і міцною, використовувати для цієї мети скляний посуд забороняється.
3.9. Злиття і видача легкозаймистих, токсичних рідин дозволяється тільки в герметичну металеву тару, що закривається за допомогою насосів через мідну сітку. Транспортувати лаки, фарби і розріджувачі слід в закритій тарі.
Для розливу фарби варто застосовувати спеціальні металеві кухлі, дозировочні ковші з подовженими ручками, а для відкривання бочки з легкозаймистими рідинами варто користуватися спеціальним інструментом, виготовленим з матеріалу, що не викликає іскроутворення.
3.10. Збереження порожньої тари з-під пожежовибухових і шкідливих речовин, а також їхнє очищення варто робити на спеціально відведених і обгороджених майданчиках, погоджених з пожежною охороною об¢єкта.
Не допускається залишати порожню тару в робочій зоні. Щоб уникнути вибуху при огляді порожньої тари забороняється користуватися сірниками й іншими джерелами вогню.
3.11. Робочі місця, підходи до механізмів і устаткування, що застосовується для готування і нанесення фарбувальних і інших складів, необхідно тримати в чистоті і порядку, не захаращувати матеріали.
3.12. Обтиральний матеріал варто зберігати в закритих шухлядах, а після його використання – складати в металеві бочки, що закриваються кришкою, і забирати після кожної зміни в спеціально відведене місце.
3.13. Розлиті на підлогу фарби і розчинники варто змити водою з шланга чи посипати сухим піском (тирсою), потім зібрати в закриту тару і видалити з приміщення.
3.14. Готування робочих складів лакофарбових матеріалів і розведення їх розчинниками варто робити на малярних станціях чи у спеціально відведеному приміщенні, обладнаному місцевою витяжною вентиляцією. Наливати розчинник у фарбу необхідно невеликими порціями і користуватися при цьому посудом з металу, що не дає іскор при ударі. Для розмішування користуватися дерев¢яною мішалкою.
Забороняється залишати тару з розчинником відкритою.
3.15. Фарби, мастики, клей на органічних розчинниках необхідно розмішувати на відстані не менш 2 м від приладів водяного опалення.
3.16. При використанні мастик, клеїв, фарб, що містять летучі вогненебезпечні з¢єднання і шкідливі речовини, слід користуватися їхньою мінімальною кількістю, необхідною для виконання разового завдання і не перевищувала змінної потреби. Банки з мастикою чи клеєм варто відкривати безпосередньо перед уживанням, тривалий час відкритими не тримати, по закінченні роботи щільно закривати і здавати на склад, пристосований для збереження цих матеріалів.
3.17. З появою нудоти, головного болю, посинінні рук і інших ознак отруєння варто звернутися до лікаря, попередивши про це майстра (виконроба).

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Очистити робоче місце від сміття, обтирального матеріалу, пролитих лакофарбових чи інших токсичних складів.
4.2. Інструмент і пристосування, використовувані для готування і нанесення складів, що містять шкідливі речовини, ретельно вимити і скласти в призначене для них місце. Забороняється зберігати інструменти і пристосування в санітарно-побутових приміщеннях.
4.3. По закінченні роботи механізму необхідно:

• виключити електродвигун апаратом керування і відключити його від мережі рубильником;
• очистити від залишків матеріалів, пилу;
• продути шланги пневмоінструмента;
• після зняття тиску роз¢єднати шланги і забрати їх у відведене місце;
• уважно оглянути деталі, перевірити кріплення вузлів;
• витерти механізм чистим обтиральним матеріалом.

4.4. Матеріали, що залишилися, здати на склад.
4.5. Попередити керівника робіт і змінника про виявлені в ході огляду несправності замічених відхиленнях від норми при роботі механізму пошкодження.
4.6. Зняти спецодяг і інші засоби індивідуального захисту, очистити його і залишити в спеціально відведеній індивідуальній шафці.
4.7. Зняти тампоном з рук профілактичну (захисну) пасту (мазь), ретельно вимити теплою водою з милом обличчя і руки.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
5.1. Основними причинами виникнення виробничих аварій при роботах із застосуванням пожежонебезпечних і шкідливих речовин є:

• порушення вимог безпеки технологічних процесів;
• невідповідність вимогам безпеки виробничого устаткування, його розміщення, організації робочих місць;
• порушення вимог безпеки при збереженні, транспортуванні вихідних матеріалів, готової продукції і відходів виробництва;;
• низька трудова дисципліна, недбалість і неуважність працівника в процесі виконання робіт; ;
• незастосування засобів захисту працюючих.

5.2. При виникненні на об’єкті небезпечних умов, необхідно вивести із небезпечної зони людей і сповістити про це керівника робіт для вживання заходів.
5.3. При нещасному випадку чи аварії варто сповістити про це відповідального керівника робіт і надати потерпілому першу допомогу.
5.4. Якщо обстановка не загрожує життю і здоров’ю навколишніх робітників і не зарожує розширенням аварії, необхідно зберегти її такою, якою вона була в момент події.
5.5. При виникненні пожежі на об’єкті необхідно негайно викликати по телефону “01” пожежну частину й організувати її ліквідацію первинними засобами пожежогасіння.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Призначення профілактичних паст

 

Найменування речовин, від яких потрібно захист

Пасти, що рекомендуються, (мазі)

Пігменти й органічні барвники

 

Масляні емалі і лаки                                  ХІОТ-6, ІЕР-1, ЯЛОТ, ПМ-1
Лаки з застосуванням органічних
розчинників
Смоли штучні                                           МХП
Бітуми нафтові
Смоли кам¢яновугілні

Розчинники (ароматичні вуглеводні,
складні ефіри й ін.)
Бензол
Толуол
Ксилол                                                      ХІОТ-6, ІЕР-1, ЯЛОТ, ПМ-1
Сольвент-найта й ін.
Ацетон

Луги і кислоти

Водяні розчини кислот

Те ж, лугів                                                ЛІОТ-ІГВ, ІЕР-2 силіконова
мазь    № 1  Селіського

 

Пально-мастильні матеріали

Дизельне паливо, гас, бензин                  ХІОТ-6, ІЕР-1, ЯЛОТ, ПМ-1
уайт-спірит                                               “Біологічні рукавички”

 

ДАТОК 2
Обов’язковий

 

ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН, МІРИ БЕЗПЕКИ ПРИ
ПОВОДЖЕННІ 3 НИМИ

1. МАСТИКА КН-3
1.1. Призначається для приклеювання полівінілхлоридних, гумових, рулонних і плиткових покрить підлог.
Мастику транспортують у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів. Перевезення і збереження при температурі нижче - 20 °С більш трьох діб не допускається.
1.2. Мастика зберігається при температурі +5...+30 °С при дотриманні правил збереження легкозаймистих матеріалів, повинна бути захищена від прямої дії сонячних променів.
1.3. При відкриванні і закриванні тари з мастикою не слід допускати застосування інструментів, що викликають іскроутворення.
1.4. У приміщеннях, де проводяться роботи з мастикою, повинна бути природна чи примусова вентиляція. Не допускається користуватися відкритим вогнем, курити, користуватися електронагрівальними приладами, підігрівати мастику на вогні.
1.5. Після нанесення мастики через 2-3 роки з неї вивітрюється велика частина розчинників (етил ацетат і бензин "калоша") - до 80%.
1.6. У випадку загоряння мастики варто застосовувати вогнегасники, повстину, пісок, тальк. Забороняється користуватися водою для гасіння мастики.
1.7. Для захисту шкіри рук роботи необхідно виконувати в рукавичках чи рукавицях. У разі потреби роботи з нанесення мастики виконувати в протигазах марки "А" чи респіраторах марки РПГ-67, РУ-60М.

2. ЛАКИ ПФ-170, ПФ-171

2.1. Лаки ПФ-170, ПФ-171 є пожежонебезпечними і токсичними. Пари розчинників при підвищеній концентрації справляють подразливу дію на слисті оболонки очей, дихальних шляхів та шкіру.
2.2. Лаки повинні зберігатися в закритих складських приміщеннях із природною вентиляцією.
2.3. Роботи, пов'язані з застосуванням лаків, проводяться в приміщеннях із природною чи приточно-витяжною вентиляцією.
2.4. Робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту.
2.5. Для гасіння пожежі застосовувати вогнегасники марок ОП-5, ОУ-2, ОУ-5, пісок, тонко роспиленну воду.

3. ЛАКИ МЧ-25, МЧ-52

3.1. Лак МЧ-25 являє собою розчин мочевино-формальдегідної смоли в етилцелюльозному, бутиловому чи етиловому спиртах з додаванням кислотного затверджу вача. Лак розливають у фляги до 40 л.
3.2. Лак МЧ-52 являє собою розчин мочевинно-формальдегидної смоли в сольвенті, етиловому і бутиловому спиртах чи уайт-спіриті з додаванням кислотного затверджувача. Лак розливають у фляги до 36 л чи банки до 8 л.
3.3. Міри безпеки аналогічні лакам ПФ-170 і ПФ-171.

4. КРЕМНІЙОРГАНІЧНІ ЕМАЛІ КО-168

4.1. Токсичність характеризується наявністю розчинників толуолу і ксилолу, що входять до складу Силікон І, Силікон II, і розчину інденкумаронової смоли.
4.2. Емалі зберігаються в закритому приміщенні в герметичне закритій тарі при температурі + 5...25 °С.
4.3. Змішувати емалі з олійними фарбами не допускається.
4.4. Усі роботи з застосуванням емалей КО-168 робити в спецодязі в приміщеннях із природною чи приточно-витяжною вентиляцією.
4.5. Після фарбування приміщення варто провітрювати до зникнення запаху. При пожежі застосовувати порошкові, пінні, вуглекисні вогнегасники.

5. ЕМАЛЕВІ ФАРБИ

5.1. Гліфталеві фарби ГФ-230 являють собою суспензію пігментів і наповнювачів у гліфталевому лаку з додаванням сикативу і розчинника.
5.2. Гліфталеві фарби марки ГФ-1426 розводять ксилолом, чи сольвентом сумішшю одного з цих розчинників з бензином - розчинником.
5.3. Гліфталеві фарби марки ФСХ розводять скипидаром, сольвентом, ксилолом чи їхньою сумішшю з бензином-розчинником.
5.4. Пентафталеві фарби ПФ-115 являють собою суміш пігментів і наповнювачів на пентаеритритогліфталевом лаку. Розводятьбензином-розчинником, сольвентом чи скипидаром.
5.5. Пентафталеві фарби ПФ-223 являють собою суспензію пігментів у пентафталевому лаку з додаванням сикативу і розчинника. Розводять бензином-розчинником, ксилолом чи сольвентом.
5.6. Епоксидні фарби БП-51 являють собою суспензію пігментів у розчині алкидно-епоксидної смоли і колоксилина в летучих розчинниках з додаванням пластифікаторів.
5.7. Мочевинні фарби МЧ-213 являють собою суспензію пігментів у розчині мочевино-формальдегидної смоли. Надходять у двох упакуваннях: фарба і кислотний затверджувач. При роботі приміщення повинне добре провітрюватися.
5.8. Летучесмоляні фарби марки ХВ-1100, ХВ-785, ХВ-714, ХС-710 являють собою суспензію пігментів у летучесмоляних складах (типу лаку).
До летучесмоляних відносяться перхлорвінілові, полівінілхлоридні, ніт-рогліфталеві (НЦ), нітроцелюлозні емалі (НЦ).
Розводять розчинником Р-4, а нітроемалі розводять розчинниками № 645, 646.
Основою нітроемалевих фарб є розчинники (ацетон,), а пластифікаторами -рослинні олії чи ефіри фосфорної і фталевої кислот.
5.9. При готуванні і застосуванні емалей необхідно користуватися засобами індивідуального захисту - спецодягом, распіраторами  РПГ-67,
РУ-60М, протигазами марки "А".
5.10. Для захисту шкіри рук застосовувати профілактичні пасти ХІОТ-6, ІЕР-1.ЯЛОТ,ПМ-1.
5.11. При пожежі застосовувати порошкові, пінні, вуглекислі вогнегасники.

6. НІТРИТ НАТРІЮ

6.1. Упаковують у паперові, ламініровані поліетиленом мішки масою не більш 50 кг. Транспортують у закритому транспорті.
6.2. Зберігають у не опалювальних приміщеннях в упакуванні виготовлювача. Не допускається спільне збереження і перевезення нітриту натрію з легко займистими матеріалами і продуктами харчування. Нітрит натрію токсичний, вибухонебезпечний, сприяє самозайманню горючих матеріалів. При попаданні на шкіру викликає подразнення її.
6.3. Роботи з нітритом натрію проводять у приміщеннях, обладнаних приточно-витяжною вентиляцією.
6.4. Індивідуальні засоби захисту - противопильні респіратори, захисні окуляри, рукавиці.

7. КРОН ЦИНКОВИЙ

7.1. Крон цинковий токсичний і пожежовибуховий. Вдихання пилу, що містить цинковий крон, приводить до подразнення слизових оболонок, отруєння. Усі працюючі з цинковим креном повинні бути забезпечені спецодягом, захисними окулярами, противопильними респіраторами, шкіряним взуттям. Крон зберігається в закритих складських приміщеннях.
7.2. При загорянні гасити порошковими вогнегасниками.

8. СКИПИДАР

8.1. Скипидар - прозора летуча рідина з різким запахом. Пари скипидару подразнюють слизову оболонку очей, дихальні шляхи, при тривалому впливі збуджують нервову систему, подразнюють шкіру.
8.2. Приміщення, у яких працюють зі скипидаром, повинні мати природну чи приточно-витяжну вентиляцію.
8.3. Зберігають скипидар у критих складських приміщеннях чи під навісом в упакуванні виготовлювача, охороняючи від вологи і прямих сонячних променів.
8.4. Для захисту шкіри застосовують пасти ХІОТ-6, ЕР-1. ЯЛОГ, Г1М-1. При попаданні скипидару на шкіру його варто змити теплою водою з милом.
8.5. Індивідуальні засоби захисту - респіратор РПГ-67, РУ-60М, протигаз марки "А".
8.6. Гасити скипидар необхідно пінними і порошковими вогнегасниками.

9. УАЙТ-СПІРИТ

9.1. Уайт-спірит (бензин-розчинник) - безбарвна рідина з запахом бензину, легкозаймиста, токсична. Усі роботи з уайт-спіритом у приміщеннях варто робити при природній чи приточно-витяжній вентиляції.
9.2. Працівники повинні бути забезпечені спецодягом, гумовими рукавичками, засобами захисту очей й органів дихання.
9.3. При загорянні застосовувати пінні, вуглекисні, порошкові вогнегасники.

10. КУПОРОС МІДНИЙ

10.1.Купорос мідний пожежовибухонебезпечний, відноситься до середньотоксичних хімікатів.
10.2. Зберігається в закритій тарі в сухих закритих приміщеннях.
10.3. При застосуванні використовувати індивідуальні засоби захисту - спецодяг, гумові рукавички, захисні окуляри.

11. АЛЮМІНІЄВА ПУДРА

11.1. Алюмінієва пудра ПАП-2 (стружка, фольга) у контакті з деякими матеріалами вибухонебезпечна. Самозаймається в купах, загоряється в парах киплячої сірки. Хлор, аміак, волога й олія збільшують вибухонебезпечність.
Суміш порошку з окисом міді, срібла, свинцю чи двоокисом свинцю горить з вибухом.
11.2. Не можна зберігати разом з горючими займистими речовинами, окислювачами, калоїдами, хлорованими вуглеводнями.
Збереження і транспортування робити тільки в упакуванні виготовлювача в закритому виді.
У місцях збереження не допускаються дії, що викликають іскроутворення.
11.3. Видача зі складу проводиться в суміші з оліфою; у порошкоподібному виді - видача не допускається.
Гасити вогнегасниками ОПС-6, ОПС-20, сухим піском, порошком тальку чи азбесту.

12. НЕГАШЕНЕ ВАПНО

Негашене вапно зберігають у закритих складах, не допускаючи попадання в неї води.

13. ХЛОРНЕ ВАПНО

13.1. Хлорне вапно зберігають у заводському упакуванні, у закритих затемнених і добре вентильованих складах при температурі не вище 25 °С. Підлоги в складах повинні бути з асфальту, цегли чи глини. Покрівлю складу роблять з рулонних матеріалів чи азбестоцементних листів, але не зі сталі.
13.2. Бочки з хлорним вапном укладають у горизонтальному положенні:
триярусне укладання бочок 275 л, п'ятиярусне укладання бочок 100 л. Крайні бочки в кожнім ярусі варто заклинювати проти розкочування. Отвори бочок із пробками розташовувати до проходу.
13.3. У складі з хлорним вапном повинне бути не менш 2 протигазів для робітників.

14. АЗОТНА КИСЛОТА

Азотна кислота - пожежовибухонебезпечна при контакті з органічними речовинами.

15. СОЛЯНА КИСЛОТА

Соляна кислота - при контакті з металами виділяє пожежонебезпечний і вибухонебезпечний водень.

16. ОЦТОВА КИСЛОТА

16.1. Оцтова кислота - легкозаймиста з температурою спалаху 38 С.
16.2. Склад для кислот повинен бути розміщений окремо від інших матеріалів. Зберігати кислоти в підвалах не допускається.
Кислоти зберігають у цистернах, контейнерах, бочках, скляних суліях. Скляні сулії зберігають у закритих вогнестійких, сухих і вентильованих приміщеннях удалині від нагрівальних приладів. Температура повітря + 3 ... + +10 С. При негативній температурі кислоти замерзають, а сулії розриваються.
16.3. Площадки для встановлення сулій повинні бути з кислототривкого матеріалу, по краях повинні бути стічні канавки, зверху мати екрани від сонячних променів.
16.4. Скляні сулії повинні бути упаковані в плетені кошики чи дерев'яні шухляди до рівня горла сулії. Знизу і з боків сулії обкладають соломою чи стружкою.
Сулії закривають скляними чи глиняними пробками, заливають гіпсом чи спеціальною замазкою, горловини і пробки обертають тканиною.
16.5. Сулії з кислотою ставлять групами не більш 100 сулій у 2 чи 4 ряди з прокладками між рядами. Між групами залишати проходи шириною 1 м. До горловини сулії підвішують бирку з указівкою заводу-виготовлювача, назви кислоти, номер партії, маси брутто і нетто, ДСТ чи ТУ.
16.6. Порожні сулії з-під кислот зберігають з тими ж обережностями. На днищах бочок фарбою, що не стирається, повинні бути нанесені ті ж позначення, що і на бирках. Цистерни і контейнери з кислотою супроводжуються сертифікатами.
16.7. Кислота, що зберігається в сталевій тарі, роз'їдає залізо. При цьому виділяється водень, що утворить з киснем вибухову суміш. Щоб уникнути вибуху не дозволяється відкривати сталеву тару інструментом, що викликає іскроутворення.
16.8. Переливати кислоти із сулій у видаткову тару необхідно на спеціальних візках з перекидними шарнірними пристосуваннями, надягти на горло сулій насадки проти розбризкування.
16.9. У складах з кислотами повинні бути: пісок, зола, нейтралізатори (10% розчин питної соди, вапняне молоко). Нейтралізацію варто робити в протигазах з одночасним провітрюванням складу.

17. ХЛОРИСТИЙ КАЛЬЦІЙ

17.1. Хлористий кальцій зберігають у металевих бочках чи скляних суліях з дотриманням правил зберігання кислот.
17.2. Барабани з їдкими лугами (їдкий натрій, алюмінат натрію, їдкий калій) зберігають у закритих сухих приміщеннях покладеними в штабелі висотою до 1,5 м у 4 ряди, розділені прокладками. Їдкі луги пропалюють одяг, потрапляючи на шкіру, викликають опіки. Дуже небезпечні для очей. Робітникам на складі при роботі з їдкими лугами варто користуватися гумовими фартухами і захисними окулярами.

18. ЗБЕРЕЖЕННЯ ФАРБ, ЛАКІВ, КЛЕЇВ,  МАСТИК

18.1. Фарби, лаки, клеї, мастики на органічних розчинниках зберігають у герметичне закритій тарі в темному приміщенні, обладнаному вентиляцією і пристосуванням для збереження ЛЗР, на відстані 2 м від джерел тепла. Температура приміщення не більш +20 °С.
18.2. По причині можливого загоряння забороняється спільне збереження фарб, лаків, оліфи, мастик, клеїв, мастильних матеріалів з папером, волокнистими матеріалами, а також балонами з киснем, воднем, ацетиленом, пропан бутаном, хлором, аміаком.

19. СИНТЕТИЧНІ СМОЛИ,
ПЛАСТИФІКАТОРИ РІДКІ ЗАТВЕРДЖУВАНІ

Зберігають у закритих складах при температурі не більш + 15 °С.

20. ФЕНОЛФОРМАЛЬДЕГІДНІ СМОЛИ

Доставляють і зберігають у суліях чи у сталевих бочках. У зимових умовах смоли зберігають тільки в сталевих бочках для зручності розігріву.

21. ЕПОКСИДНІ СМОЛИ

Зберігають у складах у металевих бідонах при температурі + 0...30 "С.

22. ГУМОВІ КЛЕЇ, КЛЕЙ ЛЕЙКОНАТ

22.1. Гумові клеї всіх марок варто зберігати при температурі - 15... + 15 °С в чистій герметичній тарі з алюмінію, дюралі, білої жерсті, оцинкованого заліза, нержавіючої сталі чи скла.
22.2. Клей лейконат зберігають у скляній тарі, закритою корковою чи гумовою пробкою, у темному і сухому місці. Пробка повинна бути залита парафіном і зав'язана тканиною.

23. ПОЛІІЗОБУТИЛЕН

Полі ізобутилен листовий зберігають у рулонах. Рулони упаковують у шухляди і зберігають при температурі - 35 ... +30 °С на відстані 1 м від джерел тепла.

24. ВІНІПЛАСТ І ПЛАСТИКАТ

Вініпласт і пластикат листовий зберігають у дерев'яних шухлядах аналогічно поліізобутилену.

25. ПОЛІЕФІРИ

Поліефіри зберігають у скляних суліях чи алюмінієвих бідонах при температурі + 5...25 °С захищаючи від сонячних променів.

26. ПЕРЕКИС БЕНЗОЛУ

Перекис бензолу - вибухонебезпечний продукт, здатний вибухати при терті, ударі чи нагріванні.  Зберігають  у  поліетиленових,  керамічних  чи  скляних  суліях  при
температурі не вище + 20 °С.

27. ГІПЕРИЗ

Гіпериз (гідроперекис ізопропилбензоіла) зберігають у сталевих бочках з написами "Вогненебезпечне", "Отрута". Малі дози зберігають у скляній тарі з притертими пробками.

28. НЕФТЕНАТ  КОБАЛЬТУ

Нефтенат кобальту поставляють і зберігають у герметичних алюмінієвих ємкостях при температурі - 15 ... + 10 °С.

 

29. ПЕРХЛОРВІНІЛОВІ ҐРУНТОВКИ, ЛАКИ,  ЕМАЛІ

Перхлорвінілові ґрунтовки, лаки, емалі зберігають у бідонах, флягах, бочках у сухих не опалювальних приміщеннях, захищаючи від сонячних променів і вологи. Банки упаковують у дерев'яні шухляди. На всіх ємкостях повинен бути напис "Вогненебезпечне".

30. РУБЕРОЙД,  БРИЗОЛ,  ІЗОЛ,  ГІДРОІЗОЛ,  ТОЛЬ

 

Зберігають у сухих закритих складах при температурі - 5 ... + ЗО °С в рулонах у два ряди, між якими покладений дерев'яний настил без обпирання на нижній ряд.

31. КРЕМНЕФТОРИСТИЙ  НАТРІЙ

Зберігають у закритій дерев'яній тарі з написом "Отрута" в ізольованому приміщенні.

32. ПОВСТЬ  3   МІНЕРАЛЬНОЇ  ВАТИ

Повсть з мінеральної вати на бітумній основі зберігають покладеним у контейнери в сухих приміщеннях при температурі не вище + 20 °С.

33. НАФТОВІ  БІТУМИ

Нафтові бітуми зберігають у циліндричних металевих чи прямокутних залізобетонних ємкостях, обладнаних пароподігрівачами. Бітум можна зберігати в шматках, барабанах на окремих площадках під негорючим навісом на бетонній підставі, якщо збереження недовготривале.